Дайджест за місяць

У серпні ЗС РФ продовжили тиск на ключових ділянках лінії зіткнення, паралельно намагаючись створити зони контролю в Харківській, Чернігівській і Сумській областях. Триває просочування малих груп бійців ЗС РФ крізь оборонні порядки Сил оборони України. Ряд аналітиків прогнозував наприкінці літа відкриття нового фронту проти Латвії, і хоча цього не сталося, є деякі ознаки того, що сценарій не вважається відкинутим. Про це зокрема свідчить візит директора ЦРУ Дж. Реткліффа до РФ і Латвії, а також візит міністра оборони Латвії Р. Мелніса до України.

Новий міністр оборони України Є. Хмара сформулював і почав реалізовувати доктрину, яку американське видання The National Interest охарактеризувало як «безжальна асиметрія втрат», і зміст якої полягає в тому, щоб вартість операції, спрямованої на руйнування економічного потенціалу противника, не перевищувала 2 % від втрат, яких вона покликана завдати. Триває нарощування темпів знищення особового складу ЗС РФ — безповоротні й санітарні втрати за серпень склали близько 42 000 військовослужбовців, тобто вже другий місяць поспіль загальна кількість перевищує 42 тисячі.

Обидві сторони активно діють на заборону морського експорту, що насамперед вдарило по експорту продовольства через порти Чорного моря. Кратно скоротився експорт російської нафти через Чорне море. У серпні продовжилося знищення складів російського маркетплейса Wildberries, який продає товари подвійного призначення; також почалося знищення складів іншого великого маркетплейса, Ozon, і деяких майданчиків меншого розміру.

Російська армія продовжує атакувати українські населені пункти ракетами, авіабомбами й ударними дронами. Під ударами в липні перебували Київ, Харків, Чернігів, Дніпро, Запоріжжя, Одеса, Херсон, Житомир, Суми, Полтава, Бориспіль, Бровари, Погреби, Кривий Ріг, Павлоград, Нікополь, Краматорськ, Слов’янськ та інші населені пункти. Серед найбільш пошкоджених — логістичні об’єкти, склади логістичних компаній, поштові термінали, продовольчі склади, склад Червоного Хреста в Херсоні й гуманітарний склад ВООЗ у Дніпрі. Унаслідок обстрілів у липні та серпні на складах згоріло понад 10 млн книг різних видавництв, що становить близько третини примірників, які друкуються в Україні впродовж року. Деякі видавництва з великою ймовірністю не зможуть відновитися після таких ударів. Російські дрони також пошкодили низку залізничних об’єктів, включно з локомотивами й електропоїздами. Нова тактика обстрілів ЗС РФ полягає в тому, щоб запускати реактивні ударні дрони невеликими групами впродовж усієї доби, паралізуючи цілі області у зв’язку з повітряною загрозою.

Російська сторона продовжує ставити під загрозу безпеку третіх країн. Щонайменше тричі впродовж серпня її дрони порушували кордон Молдови (10, 17 й 27 серпня). 20 серпня винищувач ВПС Румунії знищив морський дрон, а ще один безпілотник залетів на територію держави і впав у районі Тульчі.

У серпні відбулося два обміни військовополоненими: 19 серпня до України повернулися 103 військовослужбовці, а 24 серпня вдалося повернути ще десятьох, які раніше вважалися зниклими безвісти.

Під час репатріаційних заходів 13 серпня до України було повернуто 261 тіло, яке, за твердженням російської сторони, належить полеглим українським військовослужбовцям.

Повторювані російські удари по складській і розподільчій інфраструктурі в серпні зробили продовольчу логістику окремою зоною вразливості, спричинивши локальні перебої та додаткові витрати бізнесу. Після атаки 5 серпня постраждали центри Fozzy Group, NOVUS, Rozetka, «Епіцентру», «Нової пошти» й інших компаній; лише уFozzy Group протягом місяця були уражені десять розподільчих центрів. У Києві та області тимчасово скорочувався асортимент свіжих продуктів, а підвищений попит додатково спустошував полиці, однак системного дефіциту ритейлери не фіксують і перебудовують постачання. У регіоні знищено близько 80–100 тис. м² холодильних складів, тоді як вільні потужності покривають лише 20–30 % втрат; за оцінками експертів, це може підвищити логістичні витрати на 10–15 %, а ціни окремих товарів — до 5–6 %. Подальші удари по логістичних вузлах можуть призвести насамперед до зростання цін і локальних перебоїв у постачанні, особливо свіжих та інших швидкопсувних продуктів.

Обстріли РФ дедалі більше перетворюють інфраструктуру повсякденного життя — лікарні, школи, громадський транспорт, залізницю й торговельні центри — на зони постійного ризику для цивільних. У серпні російські атаки продовжували пошкоджувати медичну та освітню інфраструктуру. Серед уражених об’єктів — дитяча лікарня в Запоріжжі, а  також медзаклади, школи й дитсадки в Києві; частину учнів пошкоджених закладів доводилося переводити до інших шкіл. Російські дрони атакували й пасажирські поїзди, маршрутний транспорт; удар по залізничному підприємству в Києві забрав життя працівника, а окремі рейси через атаки й тривоги затримувалися на понад 17 годин. Високим залишався ризик і в місцях масового перебування людей: у результаті удару по ТРЦ у Кривому Розі загинуло 16 людей і дістало поранень близько 140. Також були уражені «Епіцентри», зокрема в Одесі й у Харкові, де загинула людина. Це посилює не лише безпосередній ризик для життя, а й вразливість доступу до медицини, освіти й свободи пересування, водночас актуалізуючи питання реальної готовності цивільних об’єктів до тривалих і повторних атак.

Під російським вогнем опиняються не лише цивільні та комерційні об’єкти, а й ресурси, призначені для допомоги постраждалим від війни. У серпні були уражені об’єкти Українського Червоного Хреста та знищений склад ЮНІСЕФ із життєво необхідними запасами для дітей і сімей, що підвищує ризики для безперервності гуманітарної допомоги.

У серпні РФ атакувала не лише окремі культурні об’єкти, а й інфраструктуру виробництва, зберігання і поширення української культури, тоді як на окупованих територіях триває привласнення спадщини. У Харкові знищено логістичний центр видавництва «Ранок», на якому на той момент перебувало близько 10 млн книжок; у Києві й області постраждали склади та офіси видавництв. Російські атаки також знищили історичні об’єкти, серед них дерев’яну Свято-Введенську церкву 1726 року в Бериславі. В окупованому Криму незаконні розкопки Солхату супроводжувалися руйнуванням культурного шару й передачею артефактів до музейного фонду РФ.

Росія дедалі глибше закріплює окупацію через перерозподіл української власності, політичну інтеграцію, репресії і мілітаризацію наступного покоління. На ТОТ уже конфісковано або визначено для конфіскації 34 002 об’єкти нерухомості; на Луганщині власникам дають 30 днів для підтвердження прав документами РФ. Паралельно Росія готує незаконні вибори до Держдуми, а в Криму зафіксовано 1774 випадки переслідування за «дискредитацію» армії РФ. Окремим інструментом закріплення окупації залишається робота з дітьми: ГУР задокументувало навчання українських дітей поводженню зі зброєю, вибухівкою і БпЛА, а серед повернутих у серпні молодих людей були юнаки, яких змушували готуватися до служби або намагалися мобілізувати до армії РФ. Ці практики одночасно послаблюють майнові права й українську ідентичність населення, створюючи основу для довгострокової адміністративної і демографічної інтеграції ТОТ у російську систему.

Наприкінці серпня надзвичайно часті повітряні тривоги суттєво ускладнили повсякденне функціонування Києва, бізнесу й транспорту. 27–29 серпня в столиці оголосили 35 тривог загальною тривалістю понад 36 годин, зокрема 13 лише за одну добу; під час майже дев’ятигодинної нічної тривоги 20 серпня в метро укривалися понад 38 тис. людей. Через системний вплив тривалих і повторних тривог на підприємства, логістику, транспорт та освітні заклади уряд розпочав перегляд алгоритмів їхньої роботи, оскільки це посилює накопичене виснаження міського життя й потребу адаптувати його до тривалих періодів загрози.

Переговори й мир на російських умовах. У серпні Москва продовжила поєднувати риторику готовності до діалогу з фактичною відмовою від будь-якого компромісу. 28 серпня Лавров заявив, що заклики Заходу зупинити бойові дії по нинішній лінії зіткнення не призведуть до тривалого миру, оскільки за такою паузою ані Україна, ані Європа не визнають російськими території в складі РФ. Він повторив, що Росія готова «вислухати нові підходи» у врегулюванні, згадавши липневу зустріч з держсекретарем США Марко Рубіо в Манілі та його пізнішу заяву про потребу «шукати нові підходи»; водночас Лавров нагадав тезу Путіна про те, що Росія не оголошуватиме «жодних перемир’їв на період переговорів» і що вогонь припиниться лише за умови «повноцінного довгострокового врегулювання».

Українські удари як «тероризм» і «дестабілізація» РФ. Ключовим мотивом серпня стала подача українських ударів по території Росії не як воєнної, а як «терористичної» і соціально-дестабілізаційної діяльності. 22 серпня Путін заявив, що Київ «сам відкрив скриньку Пандори», завдаючи ударів по об’єктах економіки, і пообіцяв удари у відповідь по «найчутливіших галузях» української економіки, включно з аграрним експортом. 28 серпня Лавров розвинув цю лінію, заявивши, що атаки по нафтопереробних заводах, маркетплейсах і цивільній інфраструктурі мають на меті дестабілізувати російське суспільство й «посіяти страх», і що піддаватися цим настроям не можна; він же розкритикував мовчання західних структур і представників ООН щодо цих ударів. Захарова 27 серпня додала ідеологічну рамку, назвавши політику київської влади поєднанням «найгірших історичних практик розлюднення» ворога.

Виправдання ударів по українській інфраструктурі. Міноборони РФ продовжує стандартну формулу заперечення ударів по цивільній інфраструктурі — «об’єкти, залучені в інтересах ЗСУ», — яка охоплює порти, логістичні центри, підприємства ВПК, металургії й нафтоперероблення. У щоденних зведеннях від 28 й 30 серпня відомство звітувало про «групові удари» по морських портах і логістичних центрах, зокрема по сховищах у порту Одеси, а також по об’єктах у Києві, Борисполі, Запоріжжі, Кременчуці, Кривому Розі й Іллічівці — металургійних, нафтопереробних і логістичних цілях. 28 серпня Пєсков заявив, що Росія системно та цілеспрямовано б’є по інфраструктурі, яка забезпечує ЗСУ; 30 серпня Міноборони анонсувало підготовку до масованих ударів по об’єктах енергетики України.

Заперечення легітимності української влади. У серпні акцент змістився з історико-територіальних тез, які були популярні в липні, на делегітимізацію особисто президента Зеленського. Захарова 27 серпня вкотре заявила, що продовження війни залишається для «режиму» можливістю залишитися у владі. 13 серпня МЗС РФ окремо наголосило на т. зв. «терористичній сутності» київської влади.

Дискредитація української армії. Лексика дегуманізації МЗС і Міноборони РФ щодо ЗСУ в серпні поєднувалася з масштабними цифрами «перехоплених БПЛА», які подаються як доказ провалу української стратегії ударів углиб Росії. Міноборони РФ регулярно публікувало нічні зведення: 313 дронів (29 серпня), 328 (23 серпня), 426 (26 серпня), 494 (30 серпня), а 16 серпня — рекордні 822 безпілотники за одну ніч. У серпні, за неверифікованими офіційними даними РФ, перехоплено близько 29,85 тис. українських БПЛА — найбільше за будь-який місяць 2026 року. Ці показники систематично супроводжуються формулюванням про «терористичні атаки київського режиму», що зміщує фокус з військової ефективності українських ударів на їхню нібито ірраціональну, терористичну природу.

Нормалізація затяжної війни і логіка буферної зони. Наратив буферної зони залишається інструментом легітимізації просування ЗС РФ як оборонного, а не наступального заходу. 25 серпня Пєсков, коментуючи ідею Зеленського про створення буферної зони на Донбасі, заявив, що Кремль не має наміру публічно обговорювати деталі мирних пропозицій, фактично відхиливши українську ініціативу без прямої відмови.

Нормалізація т. зв. виборів в РФ на окупованих територіях. Сам факт проведення т. зв. виборів до Держдуми 18–20 вересня 2026 року в ДНР, ЛНР, Запорізькій і Херсонській областях як звичайних російських регіонів є окремим інструментом наративу — легітимізація анексії через рутинну електоральну процедуру без окремого публічного обґрунтування.