Дайджест за місяць

В листопаді російська армія продовжувала докладати зусиль для захоплення Покровська та Мирнограда у Донецькій області, а також Куп’янськ – у Харківській області України. Понад те, російське військово-політичне керівництво встигло заявити, що Куп’янськ вже перебуває під контролем ЗС РФ, що не відповідає дійсності. Згідно з заявою командувача ДШВ ЗСУ Олега Апостола, українська армія завершила операцію з відновлення контролю в районі Добропілля, де було ліквідовано наслідки спроби прориву ЗС РФ. Водночас, російська армія скористувалася неузгодженістю під час ротації підрозділів СОУ в районі Гуляйполя, і змогла захопити позиції, які раніше контролювала українська сторона. Загальні втрати російських військ, за даними української сторони, на кінець листопада складають вже близько 1.174.000 військовослужбовців.

Тривають українські удари по об’єктах нафтової промисловості РФ, зокрема, 14 листопада було нанесено ураження морському нафтовому терміналу “Шесхаріс”, який до того здійснював близько 20% усього морського експорту нафти з РФ, а після удару припинив роботу. Також 29 листопада було вперше уражено морськими дронами два танкери з тіньового флоту РФ в Чорному морі, а водночас ще один танкер, ймовірно, причетний до транспортування російської нафти, пішов під воду поблизу узбережжя Сенегалу. Також неодноразово були атаковані нафтопереробні заводи та нафтобази на території РФ та на окупованих територіях України. В свою чергу, російська армія продовжує виводити з ладу об’єкти енергетичної інфраструктури України, через що в усіх регіонах країни здійснюються відключення електроенергії майже щодня.

Збройні сили РФ продовжують завдавати удари по українських населених пунктах з використанням крилатих ракет, авіабомб та дронів-камікадзе. Під ударами в листопаді перебували Київ, Харків, Запоріжжя, Одеса, Львів, Тернопіль, Дніпро, Чернігів, Суми, Херсон, Миколаїв, Вишгород, Біла Церква, Павлоград, Кам’янське, Слов’янськ, Краматорськ, Чугуїв, Бровари, Ромни, інші населені пункти. У ніч проти 25 листопада щонайменше шість російських дронів залетіли на територію Молдови й один з них упав на житловий будинок.

У листопаді було зафіксовано ще кілька воєнних злочинів, учинених російськими військовослужбовцями, зокрема, розстрілів військовополонених, а також вбивств цивільних, які намагалися евакуюватися з зони бойових дій.

Російська сторона розробляє керовані авіабомби (КАБи), які здатні долати відстань до 200 км. Разом із тим, впродовж осені 2025 було знищено близько 100 КАБів, і українська армія тестує нові засоби для перехоплення КАБів. Також у листопаді вперше було знищено за допомогою дрона-перехоплювача українського виробництва модернізований реактивний ударний дрон типу “шахед”.

У листопаді Україна змогла повернути тіла 1000 полеглих захисників. Обмінів військовополоненими не відбувалося, але також вдалося повернути з Білорусі 31 цивільного українця, які раніше утримувалися в цій країні.

Указом В.Путіна тимчасово окуповані території Запорізької, Херсонської, Донецької та Луганської областей офіційно приєднані до Південного військового округу РФ, до якого вже входять Крим і Севастополь. Очікується, що на цих територіях буде проваджуватися мобілізація місцевого населення для участі в бойових діях проти України.

Росія здійснює системну геноцидну політику проти українських дітей. Станом на кінець листопада, за даними щоденного офіційного стенду ОГП, задокументовано понад 202 тис. воєнних злочинів, 23,6 тис. злочинів проти нацбезпеки та постраждали 2279 дітей, з них 673 загинули. ОГП та СБУ розслідують системну депортацію, що охоплює примусові переміщення, незаконні «усиновлення», зміну законодавства та мережу таборів «перевиховання»; 22 особам уже  повідомлено про підозру. Україна  продовжує повертати дітей, зокрема тих, кого утримували під тиском, катували чи намагалися відібрати у родин. На ТОТ Росія  вивозить ще 400 дітей під виглядом «культурних обмінів», фактично здійснюючи контрольоване переміщення та ідеологічний вплив без нагляду. Окупанти  створюють трудові табори для підлітків у Генічеську, примушуючи їх до робіт і пропагандистських акцій; у Мелітополі школярів  навчають збирати бойові дрони, а дитсадки мілітаризують через російські стандарти «виховання». У Бердянську студентів медколеджу  залучають до псевдорятувального формування «Барс-85», фактично готуючи молодь до роботи на фронті. Сукупно ці дії демонструють послідовну політику РФ із депортації, русифікації, мілітаризації та залякування дітей, спрямовану на знищення української ідентичності та втягнення неповнолітніх у воєнну машину держави-агресора.

РФ веде цілеспрямовану війну проти української культурної спадщини. Через російську агресію в Україні зруйновано й пошкоджено 1612 пам’яток культурної спадщини та 2427 об’єктів культурної інфраструктури у 18 областях. ОГП  фіксує 1553 пошкоджені пам’ятки, включно з об’єктами ЮНЕСКО та історичною забудовою Одеси, що регулярно атакуються ракетами, зокрема «Оніксами» та «Кинджалами». З музеїв  евакуйовано 670 тис. експонатів, проте втрати тривають: ГУР  оприлюднив дані про 1233 викрадені твори з Херсонського художнього музею, незаконно вивезені до Криму та РФ. З початку вторгнення  загинули 238 митців та 119 медійників, що підкреслює масштабне нищення культурної еліти й цілеспрямовані атаки на свободу слова.

Довкілля України зазнає масованих втрат через дії РФ. Вартість екоушкоджень на тимчасово окупованій Луганщині перевищила ₴770 млрд, де пожежі та засмічення призвели до руйнування лісів, ґрунтів і водних ресурсів. У Криму окупанти масово  вирубують ліси під виглядом «інвестицій», знищуючи сотні гектарів дубових і грабових масивів заради забудови. Біля узбережжя півострова  зафіксовано понад 600 викидів метану через російське буріння та військову діяльність, що створює ризик масштабної катастрофи в Чорному морі. На півдні фактично  знищено Кінбурнську косу, пошкоджено «Асканію-Нову», загинули тисячі морських ссавців.

Попри воєнні дії, Україна забезпечує продовольчу стабільність, відновлює землі та формує врожай наступного року. Українські аграрії зібрали понад 52,5 млн тонн зернових і 17 млн тонн олійних, завершивши жнива на 89% площ; цього достатньо для внутрішніх потреб і стабільного експорту. Дев’ять областей повністю  завершили сівбу озимих культур – понад 6,4 млн га, що закладає основу врожаю 2026 року. За державною програмою компенсації розмінування лише в жовтні  було очищено 370 га агроземель. На COP30 Україна  заявила про підготовку позову щодо компенсації кліматичних збитків РФ на $43,8 млрд, використовуючи міжнародно визнані механізми й дані про викиди від війни.

Росія розширює систему політичних репресій, фабрикуючи справи проти українців, кримських татар і мешканців окупованого Криму. У Краснодарі затримано українця Яна Гаупта, якому висунуто сфабриковані звинувачення у «тероризмі» та внесено до списку «екстремістів». У Криму  заарештовано ще 8 громадян України за нібито «державну зраду». Після 2022 року за «участь у батальйоні ім. Номана Челебіджихана» росіяни  затримали 70 осіб, частину з них змушували до самообмови та використовували фейкові свідчення. Загалом від початку окупації 473 людини  стали політичними в’язнями, серед них 268 кримських татар.

Окупаційний режим РФ нарощує репресивні практики та мілітаризацію населення на ТОТ. Російський Червоний Хрест на окупованих територіях  бере участь у мілітаризації дітей, проводячи змагання зі збору зброї та співпрацюючи з «Юнармією». В.Путін  затвердив стратегію до 2036 року, що передбачає залучення 2,5 млн українців з ТОТ до «всеросійських заходів» і розширення пропаганди. Кремль  запускає програму русифікації з метою формування однорідної «російської ідентичності» та інтеграції окупованих регіонів у російський простір. У Маріуполі силовики  проводять наймасштабніші зачистки з 2023 року, встановлюючи повний контроль над пересуванням населення. На Луганщині  почалася нова хвиля примусової мобілізації під виглядом «резерву». Окупанти запускають виїзні бригади для примусової паспортизації, тиснучи на літніх та маломобільних людей. У Криму  формують мілітаризований корпус «управлінців» із учасників війни, підміняючи цивільне управління силовою вертикаллю. Паралельно  триває цифрова ізоляція – працівників бюджетної сфери змушують встановлювати контрольований російський месенджер «Мах» на тлі інфраструктурного колапсу півострова.

«План Трампа» та ризик зростання недовіри та конфлікту між політичним та воєнним керівництвом. Переговори щодо “Плану миру від Трампа”  посилюють соціально-політичну напруженість в Україні. З точки зору національної безпеки та оборони, найбільшою загрозою є зростання вірогідності “ризику посилення недовіри між політичним та воєнним керівництвом”. В багатьох підрозділах “План Трампа” сприймають як “План капітуляції” і заявляють що бійці ЗСУ не вийдуть із Донбасу, навіть якщо буде наказ.

Ескалація РФ ударів по інфраструктурі в Україні негативно вплинула на прогноз економічного зростання в Україні в 2025-2026 рр. (НБУ). За оновленими прогнозами НБУ, реальний ВВП зросте на 1,9% у 2025 році, 2% у 2026-му та 2,8% у 2027 році. Ці цифри можуть здатися скромними, але вони відображають складний баланс між відновленням економіки та реальними обмеженнями воєнного часу. В липневому прогнозі НБУ очікував дещо кращих показників, але жовтневий звіт враховує нові реалії — зокрема, інтенсивніші обстріли енергетичної інфраструктури та газовидобувних об’єктів. За оцінками регулятора, це сповільнить економіку приблизно на 0,1 відсоткового пункту в поточному році та на 0,2 в. п. у наступному.

Неотримання «репараційного кредиту» може поставити під сумнів стабільність національної валюти у 2026 році. Фінансовий аналітик інвестгрупи ICU Михайло Демків очікує поступового помірного послаблення національної валюти. За його словами, прогнозні значення становлять 42,4 грн/$ наприкінці 2025 року та 44,5 грн/$ наприкінці 2026 року. «Це означає повільну девальвацію гривні приблизно на 5−6% протягом наступних 12 місяців порівняно з поточними рівнями», — сказав він. Аналітик стверджує, що головна причина цього полягає у дефіциті поточного рахунку, який перевищить 14−15% ВВП у 2025−2026 роках через значний дисбаланс між експортом (19−20% ВВП) та імпортом (близько 38% ВВП). «Попри такий великий дефіцит і завдяки очікуваному репараційному кредиту від ЄС обсягом 140 млрд євро, НБУ матиме достатні резерви для контролю валютного ринку, тому послаблення гривні буде дуже поступовим і не створюватиме дискомфорту для населення та бізнесу. За відсутності цього кредиту, тиск на гривню міг би бути значно сильнішим», — вважає Демків.

НБУ відзначає зростання рівня міжрегіональних диспропорцій в Україні. Однак із початку повномасштабної війни регіональна варіація інфляції різко зросла. Різна інтенсивність обстрілів і ушкоджень за регіонами, міграція змінили географічний розподіл споживчого попиту, капіталу та ресурсів. Погіршилася логістична доступність у прифронтових регіонах. Сформувалися різні споживчі переваги людей залежно від місця проживання. Крім того, нерівномірні за тривалістю та масштабом стабілізаційні відключення е/е у регіонах зумовили суттєві розбіжності у витратах підприємств на енергозабезпечення. У результаті географічна нерівномірність цін підвищилася порівняно з 2021 роком. У 2025 році нерівномірність цін на послуги стала ще більш вираженою, в окремих регіонах вони могли відрізнятися майже вдвічі. Як і раніше, вона пояснюється низькою мобільністю надавачів і споживачів послуг між регіонами.

В листопаді також зросли ризики системної енергетичної кризи, дефіцит на ринку праці, логістичні перешкоди експорту:

Загалом, листопад відзначився переходом від оптимістичних очікувань (після врожаю) до песимістичних через ескалацію війни. Для пом’якшення НБУ планує утримувати ставку на 15,5% та залучати $39 млрд допомоги.

Про перемовини, “мир” виключно на російських умовах. РФ не змінює риторику стосовно перемовного процесу, щодо повного врахування інтересів, зокрема, «число прихильників мирного врегулювання на умови Росії зростатиме в Україні (Песков). Продовжується  риторика ще до оприлюднення «плану Трампа», що т.зв. «денацифікація – це непорушна умова врегулювання» (Лавров). Наприкінці листопада лунають постійні заяви, що «у рамках поточних переговорних процесів не планується жодних поступок Україні» (рябіков), всередині РФ лунають  наративи – «повна демілітаризація, денацифікація. Чотири регіони зізнаються у складі Росії, Крим міжнародно визнається російським, Україна скорочує збройні сили, відмовляється від планів вступу до будь-яких мілітаристських блоків, дозволяє російську мову, повертає РПЦ, карає неонацистів, які замішані у військових злочинах».

Лавров вказує, що ситуація сприйняття плану Трампа з боку РФ може докорінно змінитися, якщо з мирного плану, “буде виморений дух і буква Анкориджа”, керівництво РФ весь час посилається на «домовленості, прийняті в Анкориджі на зустрічі глав країн» (песков). «План Трампа» в первинній версії також характеризується  як «не стратегічне рішення», якій начебто закладає майбутню «вразливість» РФ. Серед кремлівських пропагандистів поширюється й  погляд на мирну угоду не стільки в контексті цінностей 20 століття, скільки 17-18 ст., а саме часу коли для РФ це був тривалий процес затвердження імперських кордонів, а не перемога в одній битви, – «не в логіці одноразової остаточної перемоги», але розтягнутої війни з різними етапами ескалації.

Путін заявляє на тлі перемовин наприкінці листопада, що домовитися з Україною «юридично неможливо», начебто через втрату Зеленським легітимності через неможливість провести вибори в  воєнний час.

«Ядерні погрози», спроба ескалації. Триває поширення меседжів стосовно можливості застосування ядерної зброї,  зокрема проти країн Європи. Один із російських ідеологів Караганов заявив про необхідність відродити в Європі страх перед ядерною зброєю, для цього потрібно  завдати по Європі «обмежений ядерний удар», начебто «ідею превентивного ядерного удару по Європі поділяють 95% військово-політичного керівного складу РФ». 14 листопада резидент Росії Володимир Путін зібрав  оперативну нараду із постійними членами Ради безпеки РФ та доручив внести пропозиції щодо можливого початку робіт з підготовки випробувань ядерної зброї. 22 листопада  відбувся пуск балістичної ракети “Синева” здійснено з акваторії Баренцевого моря в рамках тренування стратегічних ядерних сил.

Повне заперечення української громадянської та національної ідентичності. В пропагандистському просторі поширюються наративи про «штучність» української мови, «примусову Українізацію» та захист російськомовних. На тлі перемовин в Абу-Дабі стосовно «мирного плану» в пропагандистських джерелах РФ поширюються висловлювання  дугіна, що «Київ – вічна мішень», а  «українці – інфернальна карикатура на росіян» та ін., що через 2 роки України не буде, а всі міста України стануть російськими та ін.

«Про т.зв. успіхи РФ». Ескалація бойових дій. Обстріл енергетичної інфраструктури України, обстріли українських міст. Наголошується на успіхах російської армії в Україні, поширюється неправдива інформація й про подальше просування російських військ у захопленні української території.  21 листопада В.Путін заявив про те, що російські війська захопили Купʼянськ, хоча це не відповідає дійсності. Постійно просуваються меседжі, що війська рф «наступають практично на всіх напрямках, розвиваючи успіх» (герасимов).

Міноборони Росії говорить про обстріли України як удари по виключно військових цілях, додає «енергетичні об’єкти України та пов’язаної з ними інфраструктури», в цілому констатуючи, що це є  примусом України до перемовин на російських умовах, або «операція щодо позбавлення київського режиму енергетичного підживлення з метою примусу його до миру», при цьому не йдеться про страждання цивільного населення в умовах наближення зими від позбавлення тепла та базових послуг, – «треба було Україну протверезити. І все це напередодні зими».

Т.зв. «Нові історичні регіони». РФ впроваджує політики інтеграції окупованих українських територій в політичний, економічний простір, використовує ресурси, здійснює заходи із контролю над населенням, «Донбас та Новоросія  інтегруються у російське законодавство та цифрові системи».

Дискредитація українського політичного керівництва. Візит Володимира Зеленського до міста Херсона  характеризується російськими чиновниками як піар і спробою відвернути увагу від невдач на фронті. Поширюються  наративи, що підсумком «кольорових революцій» є кратне зростання рівня корупції. Паралельно з цим кремлівські пропагандисти (федір  лукянов) вказують, що для тиску на Зеленського стосовно поступок «США може організувати» черговий майдан в Україні, з’явилася – “революційна загогулина”. Також знову озвучуються тези з боку  путіна про начебто цілковиту нелегітимність Зеленського як президента України – «підписувати документи з українським керівництвом безглуздо, оскільки глава цієї держави втратив легітимний статус».