Дайджест за місяць

У березні основний наступ збройних сил РФ відбувався в Донецькій, Харківській і меншою мірою в інших областях України. Збільшення кількості штурмів на Добропільському та Гуляйпільському напрямках призводить до стрімкого збільшення втрат російської армії. На деяких ділянках у Запорізькій і Дніпропетровській областях Сили оборони України перейшли до контрнаступальних дій. Загальні втрати російської армії на кінець березня складають близько 1 300 000 військовослужбовців.

Російська армія продовжує завдавати ударів по українських населених пунктах з використанням крилатих і балістичних ракет, авіабомб та ударних дронів. Під ударами в березні перебували Київ, Харків, Чернігів, Житомир, Запоріжжя, Одеса, Миколаїв, Дніпро, Херсон, Івано-Франківськ, Тернопіль, Вінниця, Суми, Глухів, Кривий Ріг, Нікополь, Воскресенськ, Ізмаїл, Старокостянтинів, Краматорськ, Слов’янськ та інші населені пункти. У березні були обстріляні, серед іншого, Закарпатська й Чернівецька області, які прийнято вважати тиловими і найбільш безпечними серед українських регіонів.

Нова тактика полягає в тому, що атака може тривати багато годин як удень, так і вночі, паралізуючи життя в містах. У пріоритеті залишається енергетична й транспортна інфраструктура. Але ударні дрони неодноразово били й по пасажирських поїздах у різних регіонах. Також було пошкоджено низку гребель на річках, насамперед у Донецькій області, що ускладнить водопостачання в теплий сезон. Упродовж найближчих місяців очікується посилення ударів по системі водопостачання. Страждає також житлова інфраструктура. Тричі за місяць під обстріл потрапляли пологові будинки (в Івано-Франківську, Одесі та Слов’янську). У Львові 24 березня було обстріляно об’єкти зі списку спадщини ЮНЕСКО.

Сили оборони України уразили кілька важливих об’єктів нафтогазової промисловості РФ, зокрема було уражено нафтові термінали в портах Усть-Луга і Приморськ у Ленінградській області, один із найбільших в РФ Ярославський НПЗ, НПЗ в Кірішах і ще низка об’єктів. Це істотно вплинуло на можливості РФ експортувати нафту й нафтопродукти в умовах підвищення цін через бойові дії на Близькому Сході. Також майже щоночі Сили оборони України знищують нечисленні й дуже коштовні засоби ППО на території РФ і на ТОТ України, тож тепер стратегічні цілі в російському тилу стають досяжними для українських дронів і ракет. Приміром, під час атаки на авіаремонтний завод у м. Стара Русса 17 березня було уражено літак дальнього радіолокаційного виявлення А-50. Було завдано ударів по підприємствах, залучених до ОПК, у Таганрозі, Брянську, Тольятті, Чапаєвську, Череповці, Смоленську, Виборзі, Нижньокамську й інших містах РФ.

Війна РФ проти України продовжує перекидатися на територію Європи. Так, 23 березня внаслідок масованої ракетно-дронової атаки на Україну в Молдові сталося відключення транскордонної ЛЕП «Ісакча–Вулканешті». У разі успішного експерименту можна очікувати масштабування такого поєднання, коли FPV-дрон буде використовуватися для нанесення додаткового ураження, зокрема для боротьби проти системи ППО. На територію Молдови 17 і 31 березня залітали російські дрони. Також дрони (російські або українські, збиті з курсу росіянами) залітали впродовж березня на територію Литви, Естонії і Фінляндії.

Російські удари дедалі сильніше руйнують повсякденне життя цивільних, уражаючи транспорт, житло і критично важливі об’єкти. 11 березня в Херсоні російський дрон вдарив по маршрутці з пасажирами: постраждало 20 людей, зокрема підліток, автобус знищено; у Харківській області через постійні атаки на цивільний транспорт гуманітарна місія «Проліска» призупинила соціальні перевезення, а попередні удари по «швидкій» та рейсовому автобусу спричинили загибель медиків, трьох цивільних і поранення ще кількох людей. У Запорізькій області росіяни здійснюють масовані обстріли — до 800–971 удару на добу по десятках населених пунктів, застосовуючи авіацію, БпЛА, РСЗВ та артилерію, що спричиняє поранення цивільних і масштабні руйнування житла й інфраструктури. На Чернігівщині знищено ліцей і втрачено близько 24 тисяч книг у бібліотеці; у Львові дроновою атакою поранило понад 30 людей і було пошкоджено житлові будинки, критичну інфраструктуру і пам’ятки архітектури. РФ 26–27 березня атакувала газовидобувний об’єкт НАК «Нафтогаз» на Полтавщині, що призвело до його зупинки, пожежі й відключення понад 5 тис. людей від газопостачання.

РФ перетворює українських дітей на окрему мішень війни через убивства, депортацію, примусове переміщення і мілітаризацію на ТОТ. Від початку повномасштабного вторгнення загинуло 688 дітей, 2392 було поранено. Зафіксовано щонайменше 23 випадки сексуального насильства й тисячі зруйнованих освітніх і медичних закладів (4505 закладів освіти і 2551 медична установа). У березні в окремих районах Слов’янська розпочато примусову евакуацію дітей через постійні обстріли після удару, що спричинив загибель 4 осіб і поранення 20, зокрема підлітка. На ТОТ, зокрема в Криму, фіксуються випадки зникнення дітей без належного розслідування з ризиками торгівлі людьми; окупаційна влада залучає до 20 тисяч підлітків до військово-патріотичної гри «Зарниця 2.0» з елементами бойової підготовки; школярів системно відбирають і готують до служби в армії РФ через навчальні заходи та змагання під контролем військових; освітні заклади змушують використовувати месенджер «Сферум-МАХ» для цифрового контролю над дітьми, батьками й учителями; на Донеччині дитсадки під загрозою відключення світла і тепла змушували батьків самостійно покривати витрати, перекладаючи відповідальність з окупаційної влади на родини.

Росія посилює кампанію внутрішнього розхитування України, поєднуючи агентурну діяльність, залякування й ІПСО. У Києві викрито агентурну мережу РФ, яка під координацією російського Генштабу готувала вбивства військових і волонтерів із використанням вибухівки, зброї та доступу до відомчих баз. На Закарпатті російські спецслужби від імені правоохоронців і активістів погрожували представникам угорської громади, намагаючись посилити напругу між Україною та Угорщиною. 30 березня Україною прокотилася хвиля з 1216 анонімних повідомлень про замінування держустанов, навчальних закладів, банків і підприємств, що паралізувало роботу служб. Це розглядається як чергова ІПСО від РФ.

Російські атаки на залізницю перетворюють цивільне сполучення на зону постійного ризику та зривають логістику. 31 березня російський удар по Слов’янську пошкодив локомотивне депо і вокзал, поранивши працівників, серед яких одна працівниця в тяжкому стані. У березні РФ регулярно била по поїздах та інфраструктурі, зокрема на Харківщині поранено машиністів після влучання в приміський поїзд, а на Одеській залізниці під час евакуації загинула провідниця, один пасажир отримав травми. Масовані атаки дронами пошкоджують локомотиви, депо, станції та портову інфраструктуру, спричиняючи перебої з електропостачанням і руйнування об’єктів; від початку березня зафіксовано щонайменше 18 ударів по залізниці з пошкодженням понад 40 об’єктів, включно з пасажирськими вагонами. Через зростання загроз запроваджено екстрені зупинки поїздів та евакуацію пасажирів прямо на маршрутах, що призводить до затримок і ускладнює пересування населення.

РФ цілеспрямовано руйнує водну й енергетичну інфраструктуру, створюючи транскордонні екологічні загрози і ризики гуманітарної кризи для цивільного населення. Після удару РФ по Новодністровській ГЕС стався витік нафтопродуктів у Дністер, через що Молдова оголосила екологічну тривогу, зафіксувала перевищення забруднення і попередила про загрозу водопостачанню. 23 березня російські авіабомби зруйнували Райгородську греблю на Сіверському Дінці, що унеможливило наповнення каналу Сіверський Донець — Донбас, залишило Донеччину із запасами води приблизно на два тижні й змусило запроваджувати графіки подачі води в містах області.

Окупанти системно нищать культурну спадщину й український культурний простір. У Ялті окупаційна адміністрація просуває незаконну забудову Полікуровського пагорба і знищує історичне середовище, зокрема в охоронних зонах біля «Білої дачі» Чехова й на місці знесеного будинку архітектора Краснова. Від початку повномасштабної війни Росія вбила 346 митців і 135 медійників. 24 березня дронова атака на Львів пошкодила частину об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО, ансамбль Бернардинського монастиря і музей «Тюрма на Лонцького»; 1 березня ракетний удар по Харкову пошкодив гуртожиток і центральний корпус університету мистецтв імені Котляревського.

РФ системно перебудовує ТОТ під колоніальну модель управління. Росія перебудовує окуповані території під власну логістику й вивезення ресурсів, інвестуючи в дороги, залізницю, порти та видобуток вугілля і корисних копалин, а також виробництво зерна. На захоплених українських підприємствах накопичуються багатомільйонні борги по зарплатах, а стратегічні об’єкти, зокрема порт у Бердянську і промислові заводи, деградують. У Маріуполі й Криму окупанти сприяють заселенню мігрантів із Центральної Азії, витісняючи місцевих жителів і використовуючи новоприбулих як дешеву робочу силу і мобілізаційний резерв. На ТОТ посилюється цифровий контроль через блокування соцмереж, VPN і моніторинг Telegram-груп, а школи примушують підключатися до російських месенджерів для збору даних про дітей, батьків і вчителів. В Олешках через ізоляцію та відсутність постачання загострюється дефіцит продуктів, тоді як окупаційна адміністрація самоусунулась від розв’язання проблем. На Херсонщині українську землю передають російським військовим, у Маріуполі комунальні відключення використовують для переобліку власників і подальшого віджиму житла, а компенсації за зруйновані будинки перетворені на корупційну схему. У Бердянську чоловіків затримують і під тиском змушують підписувати контракти з армією РФ, а в Херсонській області силові рейди й затримання застосовують для зачистки проукраїнськи налаштованого населення.

Про перемовини і «мир» лише на російських умовах. У березні РФ не демонструє переходу до компромісної рамки. С. Лавров 3 березня прямо відкидав логіку припинення бойових дій за умов збереження допомоги Україні озброєнням з боку Європи. У пізніших березневих формулюваннях МЗС РФ «мир» пов’язувався з новим світопорядком, який має враховувати інтереси Росії, «права росіян і російськомовних громадян України», «територіальні реалії» і «право народів на самовизначення». Так званий мир пропонується не як взаємний компроміс, а як пакет прийняття російських вимог. Д. Медведєв зазначив, що хоче розвіяти ілюзії «всіх, хто пов’язує можливість урегулювання конфлікту» з В. Зеленським. Росія не сприйматиме українського президента як «легальний бік переговорів і тим більше стороною підписання акта капітуляції». Переговори можливі, але лише якщо їхній результат закріплює базові політичні здобутки РФ: обмеження внутрішньої політики України, визнання окупації й особливий статус російськомовного питання як міжнародної умови. Показово, що антиукраїнські заяви про начебто «терористичний характер» України широко просуваються й у різних білоруських офіційних джерелах пропаганди.

Ядерні сигнали й ескалаційна логіка. У березні ядерна тема не зникла з офіційного поля РФ. 4 березня М. Захарова знову виводила в публічний простір тему ядерної зброї в Європі й необхідності Росії це «враховувати», тобто продовжувала рамку ескалаційного стримування Заходу. Це лягає в загальну лінію, яку російські посадовці просували наприкінці лютого —будь-яке поглиблення західної військової участі може перевести конфлікт на новий рівень ризику. Дії США, Великої Британії і Франції, які володіють ядерною зброєю, провокують гонку озброєнь. РФ підтримує атмосферу ядерної невизначеності як засіб тиску на європейські столиці й стримування допомоги Україні

Виправдання ударів по українській інфраструктурі. У березні ТАСС і Міноборони РФ продовжували звичну схему легітимізації ударів: вони подаються як відповідь на начебто українські «терористичні атаки». Обстріл львівських церков (памʼятники ЮНЕСКО) вони подають як обстріл об’єктів ВПК, паливно-енергетичної, транспортної чи аеродромної інфраструктури, що нібито забезпечує дії ЗСУ. У підсумкових березневих зведеннях МО РФ фігурує стандартна формула про масовані й комбіновані удари у відповідь, що знімає з Росії відповідальність за гуманітарні наслідки та нормалізує атаки на критичну інфраструктуру.

Заперечення української суб’єктності й ідентичності. У березневих заявах С. Лавров і МЗС РФ знову використовують стару рамку про «переворот» у Києві, «путчистів» і нібито невраховане право на самовизначення Криму й Донбасу. Українська державність описується як похідна від «нелегітимного» політичного початку, а окуповані території — як такі, що нібито вже вийшли з українського політичного тіла. Ця логіка напряму працює на заперечення повноцінної української політичної нації та права України на відновлення контролю над своїми територіями. С. Лавров постійно просуває тези контролю над українською ідентичністю як вимогу для т. зв. нацистського режиму. Перманентно артикулюється нав’язування теми російської мови й ролі УПЦ (зростання ролі РПЦ в Україні) як нібито обов’язкової умови переговорів; маркування української влади як хунти, тобто її постійна делегітимація.

Політика РФ на ТОТ / т. зв. територіальні реалії. У березні РФ продовжила просувати тезу, що будь-яке майбутнє врегулювання має враховувати «територіальні реалії» і «право народів визначати власну долю». У доступному офіційному брифінгу МЗС РФ від кінця березня ця формула знову поєднувалася з «правами росіян і російськомовних громадян України», тобто територіальний блок і гуманітарно-мовний блок навмисно злиті в одну переговорну умову. У березні ж окремо відзначалася 12-та річниця т. зв. кримського референдуму як річниця «возз’єднання» Криму з Росією, тобто російські джерела далі нормалізують анексію Криму як завершений і законний факт. РФ пропагандистськи трактує окупацію української землі як т. зв. переприсвоєння ідентичності Криму і заперечення української належності півострова. У формулюваннях Аксьонова і Захарової «Кримська весна» подається як захист «нашої ідентичності», символ «єднання» і «патріотизму», тобто анексія описується не як окупація, а як нібито природне повернення до російського політичного й культурного простору. Поширюється пропагандистський наратив, що начебто «Повернення Криму стало ключовою “точкою консолідації” Росії та російського суспільства». За даними досліджень, переважна більшість росіян позитивно оцінює наслідки приєднання Криму до Росії.

Дискредитація української армії. У російських офіційних і державних джерелах за березень 2026 року щодо дискредитації української армії повторювалися такі основні наративи: ЗСУ = «терористи», що свідомо б’ють по мирних жителях і цивільних об’єктах, т. зв. нацисти. У брифінгу МЗС РФ від 12 березня Захарова описує дії України як «террористические акты против мирных жителей».

Офіційна інтернаціоналізація російського військового рекрутингу. Російська армія укладає контракти з іноземними найманцями, а політики заговорили про інтернаціоналізацію російської війни. Володимир Путін підписав закон, який встановлює заборону на видачу на запити інших держав іноземних громадян і службовців, які були в Збройних Силах РФ за контрактом і які брали участь у бойових діях.