Дайджест за місяць

В грудні під частковий контроль російської армії перейшли Покровськ у Донецькій області та Добропілля в Запорізькій області. Разом із тим, Сили оборони України змогли вибити більшу частину російських підрозділів з міста Куп’янськ у Харківській області, про повне захоплення якого неодноразово повідомляло військово-політичне керівництво РФ. Залишки російського угруповання в місті перебувають в оточенні, спроби деблокувати їх не мають успіху. Загальні втрати російських військ, за даними української сторони, на кінець грудня складають вже близько 1.209.000 військовослужбовців, зокрема, лише в 2025 році було завдано безповоротних і санітарних втрат у кількості майже 418.000 осіб. Понад 10.000 військовослужбовців ЗС РФ потрапили в полон за час повномасштабного вторгнення.

Збройні сили РФ продовжують завдавати удари по українських населених пунктах з використанням крилатих ракет, авіабомб та дронів-камікадзе. Під ударами в грудні перебували Київ, Харків, Запоріжжя, Одеса, Дніпро, Луцьк, Черкаси, Чернігів, Суми, Херсон, Миколаїв, Вознесенськ, Біла Церква, Умань, Кривий Ріг, Павлоград, Слов’янськ, Краматорськ, Кременчук, Охтирка, Бурштин, Фастів, інші населені пункти. Одним з основних об’єктів атак є енергетична інфраструктура, внаслідок обстрілів сотні тисяч осель у різних населених пунктах опинялися без світла, тепла та води у холодну погоду. Також російська армія активно атакувала портову інфраструктуру, так, 24 грудня було зафіксовано витік соняшникової олії в акваторію Чорного моря через руйнування резервуару в порті “Південний”.

Загалом упродовж 2025-го року ЗС РФ випустили по Україні понад 60.000 керованих авіабомб, близько 2.400 ракет різних типів та понад 100.000 ударних дронів. Понад 4.500 атак було здійснено на українську енергосистему.

Впродовж грудня було здійснено ряд уражень російської бойової авіації та флоту. Так, 4 грудня було уражено літак МіГ-29 на території військового аеродрому “Кача”, 18 грудня на аеродромі “Бельбек” було знищено літак МіГ-31 із боєкомплектом, а 20 грудня на тому ж аеродромі уражено два Су-27. У ніч проти 21 грудня під Ліпєцком було здійснено підпал двох літаків Су-30. Також було знищено протичовновий літак Іл-38Н на аеродромі в Єйську, після чого підводний дрон зміг непомітно дістатися 15 грудня до бази Чорноморського флоту РФ у Новоросйську та уразити підводний човен класу “Варшав’янка”. У ніч на 19 грудня було уражено військовий корабель класу 22460 “Охотник”. Триває також знищення тіньового танкерного флоту, нафтовидобувних платформ у Каспійському морі та нафтопереробних заводів у різних містах Росії. Внаслідок українських ударів та санкцій з боку партнерів України ціни на російську нафту впали в деякі дні до $33,17. При цьому все більше імпортерів з різних країн світу відмовляються від подальшої закупівлі російських нафтопродуктів.

У грудні було зафіксовано ще кілька воєнних злочинів, учинених російськими військовослужбовцями, зокрема, розстріл трьох військовополонених під Покровськом, і ще трьох – під Гуляйполем.

У грудні Україна змогла повернути тіла 1003 полеглих військовослужбовців. Обмінів військовополоненими не відбувалося, але вдалося повернути з Білорусі 5 цивільних українців, які раніше утримувалися в цій країні. Загалом у грудні режим А.Лукашенка передав українській стороні 114 осіб, більшість із яких є цивільними білоруськими політв’язнями. Також 67 цивільних вдалося повернути з території РФ та ТОТ України.

Російська агресія супроводжується цілеспрямованими злочинами проти українських дітей. Згідно з оприлюдненою на сайті ОГП інфографікою, унаслідок повномасштабної агресії РФ загинули 677 дітей, ще 2313 зазнали поранень. Офіційно верифіковано 19 546 дітей як депортованих або примусово переміщених, з яких повернути вдалося лише близько 1 900. Наразі триває процесуальне документування понад 5 300 кримінальних проваджень за фактами злочинів проти дітей. Окремо зафіксовано примусове вивезення 52 цивільних осіб, зокрема дітей, з прикордонного села на Сумщині до РФ. Водночас Україна за підтримки міжнародних партнерів у межах ініціативи Bring Kids Back UA продовжує повертати викрадених дітей, регулярно повідомляючи про успішні рятувальні операції з тимчасово окупованих територій та посилюючи міжнародний тиск задля їх безумовного повернення.

Росія продовжує використовувати нищення культури як інструмент війни та стирання пам’яті. В Україні зруйновано або пошкоджено 1630 пам’яток культурної спадщини та 2437 об’єктів культурної інфраструктури у 18 областях, майже 500 із них знищені повністю. Від початку повномасштабної війни загинули 245 митців і 119 медійників, що свідчить про цілеспрямоване нищення культурної та інформаційної еліти. У грудні російські війська знову обстріляли будівлю Херсонського обласного краєзнавчого музею, який під час окупації був пограбований – з його фондів викрадено близько 23 тисяч музейних експонатів.

Унаслідок системних атак РФ довкілля України зазнає масштабних руйнувань: підтверджені екологічні збитки від повномасштабної війни перевищили ₴6,01 трлн, з них понад ₴773 млрд – на Луганщині. Удари по портовій інфраструктурі Одещини спричинили витоки соняшникової олії у Сухий лиман і Чорне море з ураженням птахів; після атаки 1 грудня в Овідіополі пожежа на нафтобазі призвела до викиду майже 20 тонн забруднювальних речовин. На Вінниччині зафіксовано потрапляння мазуту в Південний Буг, а на Чернігівщині удари БпЛА спричинили забруднення ґрунтів і повітря зі збитками від мільйонів до сотень мільйонів гривень. На Харківщині сукупна шкода довкіллю з 2022 року перевищила ₴531 млрд, зокрема удари по ХНУ ім. Каразіна у 2025 році завдали екосистемі ₴1,9 млрд збитків. На ТОТ фіксується екологічний колапс: у Луганську повідомляють про зливи токсичних стоків у річку Лугань, у Маріуполі – про розливи нафтопродуктів і системні скиди неочищених стоків у річки та Азовське море.

Окупаційна модель РФ поглиблює гуманітарно-екологічну кризу, підміняючи базове управління пропагандистськими проєктами та ігноруючи безпеку й водозабезпечення. В окупованому Маріуполі на тлі водної кризи й забруднення моря та річок окупанти декларують розвиток «туризму» і розширення набережної, водночас обмежуючи висвітлення реального дефіциту води. На окупованій Донеччині напади бродячих собак пов’язують із руйнуванням комунальних служб і провалом базових функцій управління. В окупованому Криму водна криза поглиблюється: за 2025 рік запаси у водосховищах скоротилися на 34 млн м³, Ізобільненське водосховище має критично низьке наповнення, а в Алушті запроваджено графіки подачі води.

Країна-агресор руйнує базові системи життя на ТОТ. На ТОТ Донбасу шахтарі скаржаться на закриття шахт, падіння видобутку та невиплату зарплат, що залишає людей без засобів до існування на тлі фактичної ліквідації вугільної галузі окупаційною владою РФ. Фіксуються провали базових функцій: руйнування «відновлених» будинків у Сіверськодонецьку та нестача нотаріусів; закриття єдиної аптеки мікродоз для дітей у Донецьку; деградація медицини (першокурсники в лікарнях Луганщини, відмова в невідкладній допомозі у Скадовську без «прописки»). Водна криза на Донеччині супроводжується каральними рейдами й зливом резервів, у Мелітополі обмежено доступ до готівки; у Севастополі «водогін» пошкоджує житло на тлі ознак корупції, у Дніпрорудному просідання напруги зупиняє котельню й залишає людей без тепла; вчителям системно затримують зарплати та прив’язують виплати до лояльності.

РФ закріплює контроль над ТОТ через символічну русифікацію та узаконене вилучення української власності. У Луганську готують пам’ятник Катерині II й «Єкатерининську площу», Кремль запускає проєкт «Ефективний регіон» із «кураторами» для повного контролю над окупаційними адміністраціями; Держдума узаконила конфіскацію «безгосподарного» житла на ТОТ до 2030 року для передачі завезеним кадрам, у Маріуполі відкрили «відновлений» Драмтеатр як елемент замовчування воєнного злочину та русифікації, у Криму на Ай-Петрі «спортивні» землі забудували наближені до влади й готують легалізацію, а на Луганщині оголосили «приватизацію» українського держмайна на 2026 рік мінімум на 120 млн руб.

Кремль формує мобілізаційний резерв на ТОТ, поєднуючи освітній, фінансовий і церковний вплив. На Луганщині військкомати й військові агітують учнів випускних класів на контракт або у військові виші РФ, дітей примушують вступати до воєнізованих організацій і змінюють документи для ускладнення повернення; у Донецьку боржників підштовхують «закривати» кредити контрактом на фронт, а в Криму в храмі Саки за участі «Барс-Крим» дітям демонстрували роботу зі зброєю.

Окупаційна влада РФ встановлює тотальний контроль над життям цивільних. У Криму за 2017–2025 роки зафіксовано 10 727 порушень прав людини (7 166 – проти кримських татар) і 486 політв’язнів/переслідуваних; у Лисичанську, Сіверськодонецьку та Рубіжному роками блокують мобільний зв’язок та інтернет, у Сімферополі під виглядом «навчань» відпрацьовують фільтраційні перевірки, а на ТОТ Донеччини масово блокують номери й змушують перереєстровувати SIM-карти через багатогодинні черги.

Удари РФ по енергетичній інфраструктурі наприкінці 2025 року змінили ландшафт української стійкості. Якщо раніше головною проблемою був дефіцит електроенергії як такої, то у 2026 році на перший план виходять питання системної надійності промислових вузлів та здатності тилу функціонувати в умовах постійної «енергетичної фрагментації». Нижче наведено 10 нових вразливостей для стійкості тилу та ВПК у 2026 році.

Дефіцит маневрових потужностей (ТЕС/ГЕС). Внаслідок атак кінця 2025 року база генерації змістилася в бік АЕС. Атомні станції не можуть швидко змінювати потужність. При ранковому піку споживання ВПК-підприємства змушені зупиняти лінії, оскільки мережа не має «швидких» мегават для покриття стрибка. Існує ризик частотних аварій у мережі.

Уразливість «останньої милі» високовольтних мереж. Навіть при наявності генерації, доставка енергії до конкретних оборонних кластерів через розбиті вузлові підстанції 750 кВ залишається «вузьким місцем». Експерти прогнозують перехід на локальні мікромережі.

Критична залежність від імпорту комплектуючих для енергоремонту. Запас радянських трансформаторів вичерпано. Перехід на західне обладнання потребує часу на виготовлення (від 6 до 12 місяців).

Ерозія логістичних ланцюгів через перебої на залізниці. Масовані удари по тягових підстанціях змушують переходити на тепловозну тягу, що повільніше та дорожче.

Вразливість підземних виробництв до затоплення/вентиляції. Україна активно переносить ВПК під землю. Проте ці об’єкти критично залежать від безперебійного живлення систем водовідведення та вентиляції.

Кадровий голод у тиловій інфраструктурі. Постійні ремонти під вогнем призводять до вибуття найбільш кваліфікованих енергетиків та інженерів (загибель або виснаження).

Кібер-фізичні атаки на системи управління. Інтеграція тисяч малих генераторів та сонячних станцій у єдину мережу створює тисячі нових точок входу для хакерів РФ та подальших спроб спричинити каскадний блекаут.

Фінансова нестабільність оборонних контрактів. Через падіння ВВП внаслідок енергокризи (прогноз росту всього 1-2%), бюджету важче авансувати довгострокові розробки 2026 року.

Уразливість складів паливно-мастильних матеріалів. Орієнтація на генератори підвищує попит на дизель. Відповідно, ЗС РФ зміщують фокус ударів на нафтобази, щоб знеструмити “резервне” живлення країни.

Психологічна втома персоналу стратегічних підприємств. Життя в режимі “робота при свічках – дім без тепла” знижує продуктивність праці та точність у виробництві складних систем (дронів, ракет).

Про перемовини, “мир” виключно на російських умовах. РФ в цілому звинувачує Україну, країни ЄС у потенційному зриві, відсутності прогресу в перемовинах зі США «про мир». Ключовий наратив, що український президент не хоче миру через «бажання зьерегти владу». В той же час, РФ відмовилася від різдвяного перемирʼя, запропонованого Україною та партнерами, вказуючи, що РФ  «прагне миру, а не перемир’я, яке було б черговим обманом та запудрюванням мізків.» (Песков). В РФ продовжyють говорити про «нейтральний статус» України, зокрема стосовно політичного вибору, вказуючи, що таке розуміння узгоджується з позицією США «Досягнуті Москвою та Вашингтоном розуміння щодо України полягають у тому, що вона має повернутися до нейтралітету, без’ядерного та позаблокового статусу». (Лавров). Йдеться й про «захист національних меншин», умови стосовно російської мови в Україні (Лавров)

Напочатку грудня у потенційному зриві мирного процесу звинувачується офіційний Київ та ЄС не зацікавлені у довгостроковому мирі, бо це, за кремлівськими наративами “політичне виживання”, «Київ та ЄС налаштовані лише на перемир’я для переозброєння української армії» (Волошин).

Після зустрічі президента США Д.Трампа та президента України В. Зеленського РФ звинуватила Україну начебто в атаці на резиденцію Путіна на Валдаї, вказуючи, що «РФ посилить переговорну позицію» (Песков), що Україна начебто зриває переговорний процес, торпедує «мирні ініціативи рф та Сша».

«Ядерні погрози», спроба ескалації. На тлі мирних заяв РФ та т.зв. Президент Білорусії О. Лукашенко звказує на розміщення ракетного комплексу «Горішник» (10 комплексів) та його постачання на бойове чергування напочатку грудня. Декларується  розвиток подальшої військової та військово-технологічної співпраці з Росією, зокрема у сфері ракетобудування.  Періодично в масових пропагандистських джерелах (Росія 1) поширюються меседжі голови президії Ради із зовнішньої та оборонної політики Сергій Караганов, що «невикористання Росією ядерної зброї під час вирішення українського конфлікту є частково зайвою гуманністю», рано чи пізно потрібно розпочати активно застосовувати ядерне стримування задля залякування.

Повне заперечення української громадянської та національної ідентичності. Тимчасово окуповані території України. Продовжують поширюватися наративи по «історичні російські землі» щодо тимчасово окупованих територій, зокрема «Донбасу» (Путін). Активно стали поширюватися наративи про утиски російської мови, «зміну лінгвістичної ідентичності», в чому звинувачується президент України та його дружина (Захарова), йдеться про т.зв. утиски російськомовних громадян України. Значна частина наративів про утиски в Україні православний релігійних громад, відзначення Різдва 25 грудня, а не 7 січня подається в РФ як «неповага до християн».

«Про т.зв. успіхи РФ». Ескалація бойових. Обстріл енергетичної інфраструктури України, обстріли українських міст. Триває поширення наративів про планування подальшого наступу РФ в Україні, зокрема стосовно Києва, Одеси, інших міст мільйонників, «військове рішення все-таки буде ухвалене до кінця 26-го року, військова перемога». Масові удари про українській цивільній інфраструктурі подаються як: удари по об’єктах, що «поддерживают ВСУ»; «возмездие»; «противодействие иностранным наемникам», при цьому не йдеться про жертви серед цивільних, позбавленн твзимку тепла та світла мільйонів громадян через масові атаки та обстріли.

Дискредитація українського політичного керівництва. Триває поширення наративів про те, що війна триває начебто тільки через бажання української сторони залишитися при владі. Публічно проголошуються прямі погрози життю та безпеці (Медведев).