Дайджест за місяць

Основні зусилля ЗС РФ у жовтні полягали в тому, щоб захопити Покровськ і Мирноград у Донецькій області, а також Куп’янськ – у Харківській області України. Водночас, російська спроба прориву в районі Добропілля була зірвана Силами оборони України, а ряд населених пунктів у Донецькій, Дніпропетровській і Запорізькій областях було деокуповано. Російська піхота продовжує просочуватися малими групами крізь оборонні позиції Сил оборони України, в цьому її підтримують спецпідрозділи ГРУ ГШ ЗС РФ. Зрідка використовується броньована техніка, запаси якої вже суттєво вичерпані. Одна з небагатьох атак із використанням 29 одиниць бронетехніки була здійснена ЗС РФ 27-го жовтня в районі Добропілля, внаслідок неї близько 15 одиниць техніки було втрачено, більшість задіяного особового складу так само загинула чи була змушена відступити. Загальні втрати російських військ, за даними української сторони, на кінець жовтня складають вже близько 142.000 військовослужбовців, зокрема, понад 345 тисяч лише в 2025-му році.

Впродовж жовтня сторони обмінялися рядом ударів по енергетичних об’єктах. Так, у ніч проти 31 жовтня ВМС ЗСУ завдали ракетного удару по Орловській ТЕЦ та електричній підстанції “Новобрянська” у Росії. Тривають також удари по об’єктах нафтової промисловості РФ, що вже призвело до зупинки 37% нафтопереробних потужностей країни та дефіциту палива у 57 регіонах РФ, кількамісячної заборони на експорт певних видів нафтопродуктів. Загалом лише в жовтні пошкоджено щонайменше 6 крупних НПЗ на території РФ, а також ряд нафтобаз на території РФ та на ТОТ України. В свою чергу, російські удари суттєво знизили можливості України щодо вироблення електроенергії та видобутку природного газу, через що, зокрема, зріс імпорт газу з країн-членів ЄС.

Збройні сили РФ продовжують завдавати удари по українських населених пунктах з використанням крилатих ракет, авіабомб та дронів-камікадзе. Під ударами в травні перебували Київ, Харків, Львів, Чернігів, Дніпро, Суми, Херсон, Миколаїв, Запоріжжя, Черкаси, Подільськ, Кривий Ріг, Павлоград, Нікополь, Слов’янськ, Краматорськ (зокрема, 23 жовтня внаслідок удару дроном по цивільному авто загинуло двоє журналістів), Лозова, Чугуїв, Балаклія, Новгород-Сіверський, Ніжин, Прилуки, Бровари, Шостка, Чорноморськ, інші населені пункти. Основним об’єктом обстрілів стає енергетична та газова інфраструктура, втім, щодня відбуваються також руйнування цивільної інфраструктури, житлових будинків. Зокрема, відповідно до заяви МАГАТЕ, внаслідок комбінованого російського ракетно-дронового удару 30 жовтня було пошкоджено підстанції, критично важливі для ядерної безпеки та захисту в Україні. Неодноразово потрапляла під удари також залізнична інфраструктура та рухомий склад “Укрзалізниці” (лише з початку серпня до кінця жовтня понад 300 об’єктів залізничної інфраструктури потрапили під удар).

Російська сторона почала використовувати модернізовані керовані авіабомби (КАБи), які здатні долати відстань понад 150 км. Такими бомбами вже були обстріляні населені пункти в Дніпропетровській, Миколаївській, Одеській та Полтавській областях, які раніше вважалися недосяжними для подібного типу боєприпасів.

У зв’язку з просуванням ЗС РФ поблизу Куп’янська, в жовтні розпочалася обов’язкова евакуація сімей із дітьми з 40 населених пунктів Харківської області. Триває евакуація з прифронтових територій Донецької області, зокрема, з деяких районів Краматорська, які в жовтні стали мішенню для оптоволоконних БПЛА.

2 жовтня відбувся черговий обмін військовополоненими, до України повернулися 185 військовослужбовців та 20 цивільних полонених. Також у жовтні Україна змогла повернути тіла 1000 полеглих захисників.

росія продовжує системні воєнні злочини проти українських дітей, перетворюючи їх на жертв, заручників і об’єкти пропаганди. Станом на 27 жовтня загинула 661 дитина, 2203 — поранені, понад 19 тисяч — викрадені або депортовані. Зруйновано понад 4500 шкіл і дитсадків, 1294 лікарні, зафіксовано випадки сексуального насильства проти дітей. Українська розвідка встановила місцезнаходження понад 300 викрадених дітей для подальшого повернення. Водночас росія продовжує мілітаризацію та русифікацію українських дітей на окупованих територіях: через мережу «Юнармії» залучено понад 6 тисяч неповнолітніх до військової підготовки. У вересні- жовтні окупанти організували чергові депортації під виглядом «культурних турів» — із Донеччини до Санкт-Петербурга та з Херсонщини до Новоросійська, куди вивозять до 5 тисяч дітей.

рф посилює репресії, катування та незаконні судилища проти українців на окупованих територіях і в полоні. У Ростові засуджено 15 військових «Айдару» до 15–21 року ув’язнення, журналістку Анастасію Глуховську понад два роки утримують без звинувачень, а адміністраторку «Мелітополь — це Україна» Яну Суворову — до 14 років колонії. Правозахисники також зафіксували 103 випадки викрадень цивільних з Херсонщини та Запоріжжя з подальшим вивезенням до Криму.

У жовтні рф здійснила серію прицільних атак по залізничних станціях, лікарнях, шахтах і гуманітарних місіях: обстріли в Одесі, Конотопі та Шостці спричинили загибель і поранення цивільних; дрон влучив у перинатальний центр у Сумах; у Костянтинівці авіабомба знищила храм; на Херсонщині атаковано гуманітарну місію ООН. Росіяни били по шахтах ДТЕК, коли під землею перебували сотні працівників, обстріляли дитячу лікарню в Херсоні та залізничну інфраструктуру кількох областей, спричинивши поранення, пожежі й руйнування.

росія підвищує ризики ядерної та глобальної безпеки. 30 жовтня удари РФ пошкодили підстанції, важливі для роботи українських АЕС, спричинивши зниження потужності енергоблоків і знеструмлення лінії, що живить ЗАЕС. Одночасно путін заявив про випробування ядерної ракети «Буревісник», посилюючи ризики ядерної ескалації та дестабілізації світу.

росія здійснює цілеспрямовану політику знищення української ідентичності та тотального контролю на окупованих територіях. москва узаконила привласнення житла українців і примусову мобілізацію на ТОТ, запровадила масову русифікацію та пропаганду в освіті, карає дітей за українську мову й символіку, а кримських татар і проукраїнських активістів — утримує під арештом або на примусових експертизах. Окупанти відкривають “школи антитерору”, формують “групи козачат”, нав’язують церковно-військове виховання та засуджують працівників ЗАЕС. Такі дії мають ознаки геноцидної стратегії, спрямованої на придушення української ідентичності й підпорядкування населення.

росія системно знищує українську культурну спадщину. З початку повномасштабного вторгнення загинули 236 українських митців і 116 журналістів, що свідчить про свідоме знищення культурної спільноти. Головне управління розвідки зафіксувало понад 170 випадків незаконного вивезення артефактів. Внаслідок обстрілів пошкоджено Музей гетьманства у Києві, зруйновано третину будівлі Херсонського краєзнавчого музею та знищено книжковий склад у Дніпрі. У Маріуполі російські окупанти зруйнували частину мозаїки «Підкорювачі Космосу», здійснюючи показову «реставрацію». Загалом війна призвела до руйнування або пошкодження 1599 пам’яток культурної спадщини та понад 2400 об’єктів культурної інфраструктури. Міністерство культури оновлює протоколи евакуації культурних цінностей і відновлює програму «Велика реставрація».

росія продовжує знищувати довкілля України та завдавати екологічних збитків, перетворюючи війну на масштабну екокатастрофу. російські обстріли спричинили пожежі й забруднення повітря в кількох регіонах: у Чернігові збитки перевищили 5 млн грн, у Ніжинському районі — 2,6 млн грн, на Одещині — 1,4 млн грн, на Харківщині — до 130 тис. грн. Загальна шкода природно-заповідному фонду Херсонщини становить понад 782 млрд грн, а у Волинській області — понад 1,3 млрд грн. На Донеччині пошкодження аміакопроводу під час обстрілу не призвело до масштабного викиду, але засвідчило постійний ризик екологічних катастроф у зоні бойових дій.

На окупованому півострові посилюється екологічна криза: у жовтні зафіксовано нові викиди мазуту на пляжах Анапи й Севастополя, розлив мастила на нафтобазі в Керченському районі та масштабне забруднення після аварії з плавкраном. рф ігнорує екологічні загрози в окупованому Криму, де тривають розливи нафтопродуктів, хімічне забруднення та водна криза, що поглиблюють деградацію довкілля і ставлять під загрозу життя населення.

Україна водночас демонструє стійкість у сфері екологічної безпеки попри воєнні дії та відновлює природні ресурси. За державною програмою компенсації гуманітарного розмінування очищено понад 5,1 тис. га аграрних земель у чотирьох областях, що дозволяє фермерам безпечно відновлювати виробництво. Українські аграрії зібрали понад 40 млн тонн зернових культур, забезпечуючи продовольчу стабільність країни. На Миколаївщині триває відновлення знищених під час бойових дій лісосмуг загальною площею 7 800 м².

Перші сто днів уряду Ю.Свириденко минули під знаком фінансової стабілізації та пошуку балансу між виживанням і розвитком. Економіка України демонструє ознаки відновлення, проте залишається суттєво нижче потенційного рівня. Ключова економічна тенденція — активізація попиту (приватного та державного) в умовах кволого виробництва, пригніченого війною й монетарною політикою. Це веде до розширення торговельного дефіциту, а також до зростання валютних ризиків. Приріст ВВП за січень-серпень 2025 року становив +1,4% (оцінка Мінекономіки), що значно нижче від прогнозу Уряду під бюджет 2025 року (+2,7%). В оприлюдненому проекті бюджету на 2026 рік Україні вкрай важливо отримати близько $46,5 млрд зовнішньої допомоги. При цьому уряд закладає середньозважений курс на рівні 45,6 грн/$, що суттєво більше від поточного – на 10-11%.

Головні стримуючі фактори розвитку економки:

1. воєнні ризики:

• дефіцит бюджету зріс до 25% ВВП у 2025 через додаткові оборонні видатки (з 20% у 2024).
• Мінімальні потреби України в обороні у 2026 році сягнуть $120 млрд.
• IMF очікує “винятково високих ризиків” ескалації, що може знизити зростання ВВП на 1–2% у 2025–2026. НБУ прогнозує уповільнення відновлення до 2% ВВП у 2026, якщо війна триватиме.

2. руйнування енергетики:

• 203 об’єкти потребують ППО (за словами В. Зеленського);
• російські атаки пошкодили 40% газовидобувних потужностей на початку 2025, що обмежує промисловість та експорт,
• Дефіцит потужностей по електроенергії зріс до 5–7 ГВт (з 3 ГВт у вересні) і може досягти 10 Гвт у грудні через неможливість передачі енергії з заходу на схід,
• UN HRMMU: “Значний ризик тривалих відключень електроенергії взимку” (грудень 2025 — блекаути до 50% часу). IEA: Якщо атаки триватимуть, дефіцит сягне 10 ГВт, з ймовірністю повних блекаутів 60–70% у східних регіонах або лівобережній частині України.
• Зростання імпорту газу на 20–30% у листопаді, але ризик “газових блекаутів” (відключення опалення) у східних областях — 40–50% взимку. Foreign Policy: можливе ескалація до повного колапсу газових мереж у січні 2026.

3. жорстка монетарна політика

• НБУ утримав ключову ставку на 15,5% (23 жовтня 2025) через інфляційні ризики, що робить кредити дорогими для бізнесу (комерційні ставки >20%).
• Жорстка політика стримає зростання до 2–3% ВВП, але запобігає “спіралі зарплати-цін”.

4. дефіцит трудових ресурсів:

• про при зростання зарплат на 20% р/р (березень 2025, за даними ua), зберігається високе безробіття;
• зростання дефіциту робочої сили особливо помітно в прифронтових регіонах та в секторах IT та будівництві.

5. підвищення витрат на енергозабезпечення

• додаткові витрати бізнесу на “неперервну роботу” під час відключень: +10–15% виробничих витрат (CES, вересень 2025).
• Імпорт газу зріс на 50% у 2025 через пошкодження.

6. низька інвестиційна активність.

• Ключові стимулюючі фактори — фіскальні стимули, «транспортний коридор», зовнішня допомога.

Дослідження ПРО ООН в Україні виявило  в регіонах ключові кластери зростання, які мають потенціал для масштабування виробництва з високою доданою вартістю, розвитку експорту та залучення інвестицій у регіональну економіку:

• агровиробництво й переробку на Вінниччині — понад 2700 агропідприємств, які забезпечують майже 8% агровиробництва України;
• логістику й торгівлю на Одещині — понад 40 тисяч зайнятих у транспортних секторах та 51,4% обсягу реалізації підприємств торгівлі;
• фармацевтику й будівельні матеріали у Київській області — 12% усіх фармпідприємств України та ІТ;
• високотехнологічні галузі на Харківщині, де 95% компаній — малі бізнеси.

Загальний висновок: Ці фактори взаємопов’язані (війна посилює енергокризу та дефіцит праці), але зовнішня допомога ($51,5 млрд у 2025) та реформи можуть пом’якшити вплив. Прогнози НБУ/IMF: зростання 1,9–3%, але ризики ескалації можуть знизити його до 1%.

Про перемовини, “мир” виключно на російських умовах. Москва й надалі просуває тезу, що мир можливий лише на умовах РФ: нейтралітет України, «визнання нових територій» і гарантії безпеки для Росії. Тема миру використовується як засіб тиску — «мир лише на умовах Росії», а не як реальна дипломатична пропозиція. На тлі пропозицій про потенційну зустріч путіна та Трампа в Будапешті, політичне керівництво рф вказує, що всі цілі т.зв. «сво» досягаються та будуть досягнені (Лавров). Паралельно з цим поширюється наратив, що рф прагне миру, але «європейці та т.зв. київський режим» демонструють абсолютне небажання щось робити у цьому руслі (Песков). Відповідальність за продовження війни перекладається на Україну — «Київ тягне час», «не хоче миру», «виконує волю Заходу». «Україна не відповідає на наші ініціативи і уникає діалогу”. Потенційне постачання Україні далекобійної зброї, зокрема з боку США (томагавки), трактується як ядерна ескалація з боку заходу (Меєведев).

«Ядерні погрози», спроба ескалації. Росія провела навчання за участю стратегічних ядерних ракет «Синева» та «Ярс». На популярних російських шоу актуалізувалася дискусія стосовно знищення українських міст, цивільного населення. «Не буде життя ні в Харкові, ні в Полтаві, ні в Миколаєві, ні в Одесі. Не буде цих міст і не буде Києва, якщо мирні жителі не скинуть свою нацистську владу» (Соловьев). При цьому поширюються  пропагандистські дані вцом  про високу суспільну довіру російських громадян до армії та гордість за військову міць країни (по 80%), росіяни виражають готовність економити, обмежувати свої потреби задля її захисту (69%), у тому числі майже кожен другий висловив абсолютну згоду з цим твердженням (45%).

Повне заперечення української громадянської та національної ідентичності. В офіційних російських пропагандистських джерелах поширюються великі пропагандистські тексти, про те, що української мови не існує, це – «гібридний сленг». Повне заперечення України як такої, української культури, як такої, України, як країни, як такої. Йдеться також про загрозу зникнення української мови в контексті європейської інтеграції та збільшення англійської.

«Про т.зв. успіхи рф». Ескалація війни. Обстріл енергетичної інфраструктури України, обстріли українських міст. «Добові» пропагандистські хроніки ТАСС щодо війни в Україні щодня тиражують меседжі  про т.зв. «звільнення населених пунктів», «великі втрати ЗСУ», удари по енергетичній інфраструктурі. В російських джерелах констатується, що армія Росії змінила тактику ударів по стратегічній інфраструктурі України — знищуються цілі енергорайони без можливості резервного перемикання. В російських трактуваннях обстріли цивільної енергетичній та іншій інфраструктурі навіть на тлі т.зв. мирного процесу подаються як «рішення щодо системного знищення військово-промислового потенціалу України. Мета — підштовхнути противника до ухвалення політичних рішень».

Т.зв. «Нові історичні регіони», окуповані території України. Постійно поширюються наративи про нормалізацію ситуації окупації території України. В пропагандистських джерелах постійні матеріали про «День возз’єднання з новими регіонами», інтеграцію та відбудову — нормалізація окупації як «внутрішньої» реальності РФ, сталого стану.

Дискредитація українського політичного керівництва. Системно формується образ президента України, уряду як акторів, які начебто  знищують державність та  демократію в Україні, поширюються наративи про ізоляцію українського керівництва Заході, інституції, які  «зневажають» партнери. Російські наративи делегітимують українську владу перед власним населенням і союзниками; підживлювати наратив про «невдалу державу». Дії української влади інтерпретуються як симптом «кризи управління» або «провалу дипломатії» для створення враження внутрішнього хаосу, втрати контролю над регіонами, міжнародної поразки.