Червень, 13-15

Російська армія докладає зусиль для захоплення Сєвєродонецька (зокрема, заводу “Азот”), Слов’янська та інших міст Донецької та Луганської областей. Триває мілітаризація Чорного моря (на сьогодні кількість крилатих ракет там досягає 32 на кількох кораблях), острова Зміїний, півострова Крим, мінування берегів ріки Інгулець, нарощування сил у Білорусі. В Запорізькій області пошкоджено два газопроводи внаслідок російських обстрілів. Загалом в результаті війни в Україні очікується дефіцит газу в найближчому майбутньому, а особливо гострий – взимку. При цьому дії РФ вже вивели з ладу понад 50% теплових потужностей, 30% сонячної та понад 90% вітряної генерації в Україні.

У Харківській області відбувається контрнаступ збройних сил України в районі міста Ізюм, від якого бої вже точаться на відстані близько 10 км. Просування української армії триває також і на захід від Херсону, до того ж 14 червня в самому Херсоні було підірвано службовий автомобіль голови окупаційної адміністрації області Володимира Сальдо, а в Новій Каховці – знищено великий склад із боєприпасами.

Цими днями під обстріли та авіаудари потрапили Харків, Прилуки, Апостолове, Добропілля, Бахмут (обстріляно приватні будинки), Покровськ (знищено вагони з гуманітарною допомогою на залізничному вокзалі), Сєвєродонецьк (обстрілюється хімічний завод “Азот”, в сховищах якого перебувають цивільні, а також житлові квартали), Лисичанськ, а також прикордонні райони Чернігівської та Сумської областей. Зокрема, росіянами використовуються заборонені міжнародним правом типи боєприпасів.

Українська сторона відзвітувала про повернення ще 64 тіл загиблих захисників “Азовсталі”. Імовірно, це сталося в рамках процесу обміну з російською стороною. Разом із тим, обмін живими військовими, які знаходяться зараз у полоні, поки не відбувся, й у публічному полі немає інформації про перебіг перемовин щодо повернення полонених військових.

Тривають репресії з російського боку на окупованих територіях, викрадення людей, мобілізація для участі в бойових діях, пограбування бізнесів, вивезення українського зерна та інших продуктів до Криму. Також для вивезення зерна і металів Росією використовуються українські морські порти в Бердянську та Маріуполі, а планується використовувати також і порт у Херсоні. Загальні збитки від війни в сільському господарстві України вже сягнули $4,3 млрд.

 За час широкомасштабної агресії російська армія нанесла вже 295 ударів по медичних закладах України, знищила чи пошкодила понад 30 музеїв, численні пам’ятки архітектури, релігійні споруди.

З початку повномасштабного вторгнення РФ, щонайменше 313 дітей в Україні загинуло та понад 579 поранено. Ці цифри не є остаточними та можуть збільшуватися в ході деокупації та пошукових робіт, а також в ході подальших обстрілів.

Поширюються жорсткі антиукраїнські та антизахідні наративи. 15 червня Медведєв заявив, що Україна не буде існувати через 2 роки на карті світу. Росія поставить крапку у спецоперації в Україні там, де це буде потрібно Москві, намертво стоятиме на своїх позиціях, а якщо Володимир Зеленський не готовий до переговорів, заявив заступник глави МЗС РФ Сергій Рябков, він також вказує, що Київ та захід повинні у зупинці перемовин з РФ, “РФ поставить точку там, де це потрібно Москві”. Критикується надання зброї Україні з боку західних країн, введення економічних санкцій проти РФ. Це подається як бажання заходу “чинити тиск на РФ”. Водночас на політичному рівні констатується успішність дій РФ в Україні. Голова комітету Ради Федерації з оборони та безпеки Віктор Бондарєв заявив, що Київ дедалі швидше здає території України, це говорить про неминучість успіху російської спецоперації із захисту Донбасу. Озвучуються антипольські наративи про її загарбницькі плани. Постпред РФ при ЄС Володимир Чижов заявив, що Польща сподівається на розширення своїх кордонів у найближчій перспективі.

Офіційні видання РФ у позитивному контексті для РФ інтерпретують заяви європейських політиків про необхідність домовлятися з РФ. Зокрема чисельні російські експерти вказують, що думка про те, що Україні доведеться домовлятися з Росією, це очевидно, домовленості про гарантії безпеки між Москвою та Києвом мають місце, але на тих умовах, які диктуватиме Росія. Це стосується територіальних питань, пов’язаних із визнанням Донецької та Луганської Народних Республік (ДНР та ЛНР), Криму та встановлення буферної зони безпеки у вигляді Херсонської, Запорізької та Харківської областей.

Триває заперечення воєнних злочинів РФ в Україні проти цивільного населення, зокрема й сексуального насильства, про відсутність доказів насильства над українськими жінками та дітьми заявив постійний представник РФ при ООН Василь Небензя.

Масово поширюються повідомлення, що українські військові відмовляються воювати західною зброєю.

“Західники розраховують чинити тиск на Москву, продовжуючи нарощувати постачання озброєнь на Україну та посилювати санкційний тиск. Такі дії контрпродуктивні. Вони лише штучно затягують конфлікт, а також призводять до додаткових людських жертв та руйнувань”, – зазначив Патрушев.

У внутрішньому порядку денному російські чиновники перемикають увагу населення з внутрішніх проблем на питання України, 14 червня Губернатор Санкт-Петербурга Олександр Беглов закликав тих, хто продовжує критикувати роботу міської влади, направити зусилля у конструктивне русло – викривати українську та західну пропаганду на фронті інформаційної війни, розв’язаної проти РФ.

Триває подальше поширення наративів стосовно інтеграції до РФ Херсонської області, так херсонщина називається “ісконно русской землей”, освобожденной “от фашистов”, поширюється інформація про значне збільшення громадян, які хочуть отримати російські паспорти. В Запорізькій області ухвалюються рішення про “націоналізацію українського зерна”, легітимізується державне мародерства РФ в регіоні.